У чому ж наше щастя?

У чому ж наше щастя?

«Грек Зорба»
Режисер-постановник – народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка та Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми Віталій Малахов
Сценографія та костюми – лауреат премії «Київська Пектораль» Марія Погребняк
Балетмейстер – Ольга Семьошкіна
Композитор – Іван Небесний
Музичне оформлення – Володимир Борисов
Консультант з грецьких обрядів – Олександра Шайтан
Художник по світлу – Віктор Святненко

Дійові особи та виконавці:
Нікос – заслужений артист України Юрій Сак
Алексіс Зорба – народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка  Анатолій Хостікоєв
Гортензія – народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка  Наталія Сумська
Вдова – Наталія Ненужна
Павлі – Володимир Абазопуло (молодший)
Маврадоні – народний артист України Володимир Абазопуло
Анагності – народний артист України Олексій Пєтухов
Ніколі – Володимир Полікарпов
Міміто – Олег Терновий
Манолакос – Юрій Ребрик
Захарія – заслужений артист України Володимир Нiколаєнко
Лола – Вікторія Зубкова
Селяни – Ярослав Бондаренко, Маргарита Воротинцева, Микола Воротинцев, Вікторія Зубкова, Вія Кальва, Віталій Ковтун, Тетяна Махова, Віталій Махов, Андрій Мовлянов, Юлія Мураткіна, Тетяна Мурашко, заслужений працівник культури України Михайло Лущ, заслужений працівник культури України Наталія Осипенко, Олексій Санжак, Марія Савка

З першої хвилини зацікавлює сюжет вистави, історія будується на спогадах Нікоса,молодого чоловіка, який отримав у спадщину шахту на острові Крит та вирушає туди  щоб зайнятись справами. Усі пригоди починаються з зустрічі Нікоса з цікавим чоловіком на ім’я Алексіс Зорба, якого Нікос бере з собою щоб той, керував шахтою.Одразу ж хочеться відмітити професійність актора Анатолія Хостікоєва, усю виставу він має згинати один палець, наче його немає, адже герой відрубав його собі бо той йому просто "заважав". І далі ми зустрічаємось з не менш цікавими акторами, наприклад французька спокусниця  Гортензія, в яку перевтілюється Наталія Сумська.Вишуканості і грації їй додає французький акцент, хоч вона і говорить українською, все ж на мить можна відчути природність слів та дій які їх супроводжують.Сумська дуже вдало входить в образ француженки, з усією грацією та навіть, в деякій мірі, наївністю. Також не можна залишитись байдужими до ролі місцевого дурника, хоч його ніхто і не поважає та ставляться до нього з іронією, він все ж наділений почуттями та намагається не залишатись осторонь подій, які відбуваються.Здається, що ця людина не така дурна  як здається на перший погляд, хоч він і криво розмовляє, але таке враження, що він розуміє про всі проблеми оточуючих, але для чого йому розповідати про це.Все одно ніхто його не почує.Гра актора також вдала, він ходить криво і постійно стукає однією рукою по іншій.

"Ти не хочеш бути вільною?" Це відповідь дуже дивує Зорбу, коли  це йому каже Лола. Адже бути вільним, нікому не підкорюватись та робити, те що хочеться,жити насолоджуючись,  беручи з життя все – такий принцип життя Грека Зорби і цьому він намагається навчити  скованого Нікоса, а слова Лоли приводять його у трохи незвичне становище, він не очікував,що хтось може не цінувати свободу.
  Але що краще для нас?Мати вірну людину, яка буде поряд все життя та стане кращим другом і при цьому залишиться єдиною пристрастю, чи все ж, жити для себе шукаючи нові захоплення та коротко тривалі стосунки?Кожен вирішує для себе сам.Але, дізнавшись трохи про життя Гортензії, ми бачимо що її молодість тривала не настільки довго як вона цього хотіла, в неї було багато чоловіків та на старість вони зникли та лишись самі лише спогади.Тому, кожен має робити свій вибір. Так, саме питання вибору постає у виставі,адже кожен герой обирає для себе те, що йому більше підходить.Для  одного це була смерть, для іншого вбивство невинної жінки, а для когось стримування себе та своїх емоцій...Без сумнівів, ця вистава є трагічною, адже молодий герой втрачає свою кохану та не знати чи колись ще він зможе покохати, хоч в кінці він і змінює свою поведінку, просячи Зорбу навчити його танцювати,але це всього на всього прояв відчайдушності, на обличчі помітний смуток та душевний біль.Можливо, цими танцями він намагається переключити свою увагу та відволіктись.А от герой Хостікоєва так і залишиться життєрадісним та вільним одинаком.
   Невеликим недоліком була затягнутість вистави та технічні неполадки у фінальній сцені, на глядача вони на щастя не справили великого розчарування, оскільки вже не відбувалось ніяких серйозних дій.В таких ситуаціях головна роль актора- не розгубитись та намагатись грати далі ніби нічого і не трапилось. У Хостікоєва це дуже гарно вийшло, у той час, як Юрій Сак трохи зніяковів та закляк, Хостікоєв почав наспівувати ту мелодію яка грала,та підштовхуючи свого партнера продовжував танцювати.
 Особисто у мене після вистави було відчуття,що  чогось все таки не вистачало, можливо недокінця розкритий сюжет, чи щось інше.Але побачене, на жаль, трохи не виправдало очікування.